Ще на початку XIX століття в Одесі працювало безліч циркових балаганів. З перших років заснування міста на площах і базарах виступали скоморохи, фокусники, поводирі ведмедів. Під Новий рік і на Різдвяні свята влаштовувалися народні гуляння. На Театральній площі у Міського театру встановлювалося «розважальне містечко» з торговими наметами і пивними наметами, катальними гірками і каруселями, амфитеатрами і балаганами. В амфітеатрах проходили улюблені в народі боротьба і кулачні бої, а в балаганах – театральні та циркові вистави.


ц ист1


Балагани – це легкі тимчасові споруди. Будувалися вони зазвичай з дощок, перед сценою вивішувалася кумачева завіса. Глядацька зала ділилася на перші місця з лавками і другі, так званий «загін», де публіка стояла. Перед балаганами вибудовувався спеціальний балкон – раус, куди до початку вистави виходила вся трупа і показувала для залучення глядачів найкращі фрагменти своїх номерів.
Історія циркових споруд в Одесі починається в 1857 році, коли антрепренер Ж. Годфруа звів перший, примітивний за своїм обладнанням цирк. Незабаром з’явився дерев’яний цирк під брезентовим покриттям, що носив звучну назву «гипподром». У шістдесяті роки позаминулого століття для гастролей циркової трупи Гютемана з Франції в Театральному провулку було споруджено великий кам’яний будинок. Після закінчення гастролей його перебудували в Маріїнський театр, в якому ставилися оперні і драматичні спектаклі, а також проходили циркові вистави. А в літньому саду «Ермітаж», що через Строгановський міст, було збудовано величезну круглу дерев’яну будівлю для гастролей циркових труп.
Під час гастролей в Одесі зі своєю трупою, згадуваному вже в зв’язку з Московським цирком на Кольоровому бульварі, Альберту Саламонскому полюбилося місто біля Чорного моря, і він вирішує вибудувати в Одесі стаціонарний цирк. У 1879 році на вул. Коблевській, 37 відкривається перший в Одесі цирк в кам’яниці, на 4 тисячі глядачів, з центральним опаленням прекрасно обладнаний – за всіма правилами архітектурного мистецтва. З цього проіснувавшій десять років будівлі починається 125-річна історія Державного одеського цирку.

Після того, як в 1889 році будівлю було розібрано, великий одеський підприємець, господар пивоварного заводу («пивний король») Вільгельм Іванович Санценбахер, вирішив побудувати нову циркову будівлю. У 1894 році був відкритий цирк В. І. Санценбахера на вул. Коблевській, 25, побудований за п’ять років. За проектом інженера А. Д. Гельдфанда зведено дванадцатикутова 20-метрова будівля, яка увінчана куполом з подвійною залізною обшивкою для кращої ізоляції і на випадок спекотної або холодної погоди. Його називали «залізний цирк Санценбахера» через численні металеві конструкції.
А всередині, де розміщувалися 2300 глядачів, – «плюшевий рай … мармуру, ступенів, золота, матових ламп, арок, коридорчиків, луни, реготу, блискучих очей, запаху парфумів, стукоту каблуків, хіба мало чого», як захоплено описав його Юрій Олеша в книзі «Ні дня без рядку».


ц ист4


ц ист3


Після смерті В. І. Санценбахера, в 1894 році – в рік відкриття цирку – власниками залишилася сім’я Санценбахера, його брати, які мало приділяли уваги цирку через свою зайнятість. Цирк згасав. Стали змінюватися власники. І тоді цирковий адміністратор Моріц вирішив взяти на себе керівництво цирком. З 1908 року на чолі Одеського цирку стояв жандармський полковник С.А. Малевич, який сам тримав антрепризу та запрошував на гастролі найкращі циркові трупи.


ц ист5


ц ист6


ц ист2


Влітку будівля цирку використовувалася під кінотеатр «Палас-Театр». У цирку проводились чемпіонати з боротьби за участю кращих борців Росії і зарубіжних країн. У 1912 році проходив чемпіонат Одеси з боротьби за участю найсильніших борців усього світу. У цирку успішно виступали і перемагали знамениті борці Іван Піддубний та Іван Заїкін, який був також і першим повітроплавцем в Росії. Проводилися перші польоти на літаках на іподромі, там же демонструвалися виступи, в яких брав участь Іван Заїкін. Після подій 1917 року будівля Одеського цирку перейшла у власність міської ради. У 1925 році Одеський цирк отримав статус державного.
Про одеський цирк згадував Валентин Катаєв в книзі «Розбите життя, або Чарівний ріг Оберона», про нього писав Лев Славін в повісті «Передбачення істини», Юрій Смолич у романі «Світанок над морем» …
Тут відбувається знайомство А. П. Чехова і В. А. Дурова. Як результат – поява на світ чеховської «Каштанки». Темами циркового життя наповнилася творчість А. І. Купріна – також після його знайомства з життям одеського цирку (оповідання «У цирку») …
В Одесі, яка на той час набула слави великого торгового центру на Чорному морі, з усього світу стали регулярно приїжджати на гастролі прославлені трупи і видатні артисти того часу. Серед них – брати Феррон, Д. Бабушкін, Буркаті, Бенедетто, дресирувальник коней В. Труцци, видатні борці І. Піддубний, І. Заїкін, клоун Жакомино, А. і В. Дуров, брати Нікітіни …
Протягом всього періоду існування цирку в ньому неодноразово виступали знамениті майстри манежу – В. Едер, Ю. і В. Дурови, Тереза Дурова, М. Румянцев (Карандаш), І. Бугримова, М. і В. Запашні, творці атракціону «Леви і тигри »народні артисти СРСР В. і Л. Шевченко – представники одеської циркової династії, відомі еквілібристи сестри Кох, перший радянський чемпіон світу з важкої атлетики, який поліпшив понад 100 світових рекордів, Г. Новак, засновник «Ведмежого цирку» В. Філатов, А. Волжанскій, брати Ширман, А. Корнілов, Ю. Д. Куклачов, В. Дикуль, видатний ілюзіоніст Е. Т. Кіо і потім його сини І. Е. і Е. Е. Кіо.
… Старий одеський цирк. Його люблять артисти. Тут особлива непередавана аура, на відміну від величезних сучасних циркових будівель, перші ряди наближені до манежу, безпосередній контакт з глядачем.


ц о1


ц о2


ц ар1



ц выст1


ц выст2


ц выст4


ц выст5


ц выст3


ц выст6


ц выст8


ц выст9


вернуться на страницу ТЕАТРЫ укр