Ще на початку XIX століття в Одесі працювало безліч циркових балаганів. З перших років заснування міста на площах і базарах виступали скоморохи, фокусники, поводирі ведмедів. Під Новий рік і на Різдвяні свята влаштовувалися народні гуляння. На Театральній площі у Міського театру встановлювалося «розважальне містечко» з торговими наметами і пивними наметами, катальними гірками і каруселями, амфитеатрами і балаганами. В амфітеатрах проходили улюблені в народі боротьба і кулачні бої, а в балаганах – театральні та циркові вистави.
Балагани – це легкі тимчасові споруди. Будувалися вони зазвичай з дощок, перед сценою вивішувалася кумачева завіса. Глядацька зала ділилася на перші місця з лавками і другі, так званий «загін», де публіка стояла. Перед балаганами вибудовувався спеціальний балкон – раус, куди до початку вистави виходила вся трупа і показувала для залучення глядачів найкращі фрагменти своїх номерів.
Історія циркових споруд в Одесі починається в 1857 році, коли антрепренер Ж. Годфруа звів перший, примітивний за своїм обладнанням цирк. Незабаром з’явився дерев’яний цирк під брезентовим покриттям, що носив звучну назву «гипподром». У шістдесяті роки позаминулого століття для гастролей циркової трупи Гютемана з Франції в Театральному провулку було споруджено великий кам’яний будинок. Після закінчення гастролей його перебудували в Маріїнський театр, в якому ставилися оперні і драматичні спектаклі, а також проходили циркові вистави. А в літньому саду «Ермітаж», що через Строгановський міст, було збудовано величезну круглу дерев’яну будівлю для гастролей циркових труп.
Під час гастролей в Одесі зі своєю трупою, Альберту Саламонскому полюбилося місто біля Чорного моря, і він вирішує вибудувати в Одесі стаціонарний цирк. У 1879 році на вул. Коблевській, 37 відкривається перший в Одесі цирк в кам’яниці, на 4 тисячі глядачів, з центральним опаленням, прекрасно обладнаний – за всіма правилами архітектурного мистецтва. З цього, проіснувавшій десять років будівлі, починається 125-річна історія Державного одеського цирку.
Після того, як в 1889 році будівлю було розібрано, великий одеський підприємець, господар пивоварного заводу («пивний король») Вільгельм Іванович Санценбахер, вирішив побудувати нову циркову будівлю. У 1894 році був відкритий цирк В. І. Санценбахера на вул. Коблевській, 25, побудований за п’ять років. За проектом інженера А. Д. Гельдфанда зведено дванадцатикутова 20-метрова будівля, яка увінчана куполом з подвійною залізною обшивкою для кращої ізоляції і на випадок спекотної або холодної погоди. Його називали «залізний цирк Санценбахера» через численні металеві конструкції.
А всередині, де розміщувалися 2300 глядачів, – «плюшевий рай … мармуру, ступенів, золота, матових ламп, арок, коридорчиків, луни, реготу, блискучих очей, запаху парфумів, стукоту каблуків, хіба мало чого», як захоплено описав його Юрій Олеша в книзі «Ні дня без рядку».
Після смерті В. І. Санценбахера, в 1894 році – в рік відкриття цирку – власниками залишилася сім’я Санценбахера, його брати, які мало приділяли уваги цирку через свою зайнятість. Цирк згасав. Стали змінюватися власники. І тоді цирковий адміністратор Моріц вирішив взяти на себе керівництво цирком. З 1908 року на чолі Одеського цирку стояв жандармський полковник С.А. Малевич, який сам тримав антрепризу та запрошував на гастролі найкращі циркові трупи.
Влітку будівля цирку використовувалася під кінотеатр «Палас-Театр». У цирку проводились чемпіонати з боротьби за участю кращих борців Російської імперії і зарубіжних країн. У 1912 році проходив чемпіонат Одеси з боротьби за участю найсильніших борців усього світу. У цирку успішно виступали і перемагали знамениті борці Іван Піддубний та Іван Заїкін, який був також і першим повітроплавцем в імперії. Проводилися перші польоти на літаках на іподромі, там же демонструвалися виступи, в яких брав участь Іван Заїкін. Після подій 1917 року будівля Одеського цирку перейшла у власність міської ради. У 1925 році Одеський цирк отримав статус державного.
Про одеський цирк згадував Валентин Катаєв в книзі «Розбите життя, або Чарівний ріг Оберона», про нього писав Лев Славін в повісті «Передбачення істини», Юрій Смолич у романі «Світанок над морем» …
В Одесі, яка на той час набула слави великого торгового центру на Чорному морі, з усього світу стали регулярно приїжджати на гастролі прославлені трупи і видатні артисти того часу. Серед них – брати Феррон, Д. Бабушкін, Буркаті, Бенедетто, дресирувальник коней В. Труцци, видатні борці І. Піддубний, І. Заїкін, клоун Жакомино … Протягом всього періоду існування цирку в ньому неодноразово виступали знамениті майстри манежу.
… Старий одеський цирк. Його люблять артисти. Тут особлива непередавана аура, на відміну від величезних сучасних циркових будівель, перші ряди наближені до манежу, безпосередній контакт з глядачем.
