Античним попередником Одеси є давньогрецьке місто Гавань Істріан, яке знаходилось на території сучасної центральної частини Одеси дві з половиною тисячі років тому. Залишки цього древнього міста збереглися під усім Приморським бульваром на глибині 1,5 м. З боку нинішнього Оперного театру до стародавнього міста примикав некрополь (у перекладі з давньогрецької: «місто мертвих», кладовище). Високі кургани розташовувалися на площі Грецькій, доки їх не знесли при будівництві ринкових споруд Одеси у 1803 р. Два поховання також було знайдено в 1910˙р. на розі вулиць Європейської (екс-Катерининської) та Грецької, безліч фрагментів античних ваз і амфор було знайдено в Пале-Роялі. Та найбільшу кількість античних поховань знайдено в районі Театрального провулка. Так у березні 1823 р. один з робітників копав рів у дворі будинку Телесніцького (Приморський бульвар, біля готелю «Лондонський»). Раптом він знайшов поховання з залишками людського скелета та розкішними грецькими вазами. У дворі будинку Делявоза (провулок Театральний на розі Приморського бульвару), виявлена «стародавня могила, як і інші, обкладена простим вапняковим каменем». А в саду будинку пана Сен-Прі було виявлено поховання з червонофігурною розписною вазою. Це свідчить, що житлові квартали стародавнього міста на Приморському бульварі V в. до н.е. складалися з кам’яних будівель, на яких були черепичні дахи, а в середині знаходилися опалювальні печі. Там, де сьогодні знаходиться Морвокзал, в античний час також розташовувався порт. Але найдавніший район Гавані Істріан був виявлений у 1996р. експедицією професора А. О. Добролюбського при розкопках біля Воронцовського палацу. Перші грецькі колоністи побудували тут тимчасові землянки, спорудили ями для зберігання зерна, влаштували культові майданчики в середині VI століття до нашої ери, тобто за століття до кам’яних будівель напроти готелю «Лондонський».
Одним з головних занять перших поселенців було рибальство. Так, навколо однієї землянки була виявлена яма, в якій лежав згорнутий в бухту невід, від якого збереглися лише сотні кам’яних та керамічних риболовних грузил. Поруч знаходилися спеціальні рибні тарілки з залишками кісток, сільничка, кілька великих судин, залізний ніж і точильний камінь. На думку вчених, це був занедбаний льох невідомого рибалки.
Гавань Істріан – найдавніший та найбільший з античних населених пунктів на території Одеси. Стародавні греки заснували навколо Одеської затоки 12 поселень. Найзначніші з них: поселення Сухий лиман, навпроти нинішнього м. Чорноморськ, поселення Жевахова гора, на підвищенні між Хаджибейським та Куяльницьким лиманами, та поселення Лузанівка, на території сучасного дитячого табору «Молода Гвардія».
Лузанівські поселення і Гавань Істріан розташовувалися по різні сторони затоки й були суперниками, оскільки повз Хаджибейського лиману в IV˙столітті до нашої ери проходив кордон між територіями двох найбільших грецьких держав того часу – Істрією та Ольвією. Одеські археологи отримали на Жеваховій горі унікальну знахідку. В одній із стародавніх напівземлянок знайдено лист на свинцевій пластині, вік якого сягає 24 століття. Якомусь аристократу з Ольвії на ім’я Протагор, в листі пропонувалося повернутися додому у зв’язку з тим, що якісь події, що мали несприятливий для нього характер, вляглися. Отже, Протагор, мабуть, вирушив у дорогу негайно, відкинувши в дальній кут свого скромного житла важливе послання – благо, до Ольвії звідси всього один день шляху. Цей лист прочекав на археологів дві с половиною тисячі років.
На Жеваховій горі в V—IV ст. до н.е. розташовувалося грандіозне святилище на честь давньогрецької богині Деметри, покровительки родючості та землеробства. У спеціальних культових ямах археологи виявили «дари» давньогрецьких жителів берегів Одеської затоки своїй божественній покровительці: амфори, рибні тарілки, витончений чорнолаковий посуд, персні, бронзові наконечники стріл, рибальські грузила, залізні ножі, і, навіть, посуд для парфумів. На честь Деметри в Причорномор’ї існувало спеціальне свято – тесмофорії. У святі брали участь тільки жінки. Тесмофорії були пов’язані не тільки із землеробством або родючістю, але й зі шлюбним життям жінок. Жевахівське святилище знаходилося на міжнародних морських торгових шляхах. Тому, можливо, ольвійський аристократ Протагор не просто ховався тут від своїх столичних проблем, але й брав участь в культових таїнствах, «задобрюючи богів» у важкі для себе часи.
У другій половині IV – початку III ст. до н.е. Ольвія вступає в конфлікт з сусідніми грецькими державами: Херсонесом (Крим, на місці нинішнього Севастополя) та Істрією (біля гирла Дунаю). Причина конфлікту проста. З цього часу грецькі моряки навчилися підкоряти морські простори без орієнтації по береговій смузі (так зване каботажне плавання – вздовж берега). Відтепер, увійшовши в Чорне море, кораблі заходили на стоянку в Істрію, а потім прямували відразу до Херсонесу, через відкрите море, скорочуючи свій шлях вдвічі і минаючи Ольвію, яка стала зазнавати збитків. Вступивши у війну з Істрією, Ольвія була зацікавлена у перерозподілі сфер впливу в регіоні з метою підриву престижу своїх могутніх сусідів. Гавань Істріан була прикордонним форпостом Істрійської держави, розташовуючись на рубежах з Ольвійським полісом (якому підпорядковувалася Лузанівка). В˙результаті військових зіткнень античний попередник Одеси приходить в запустіння ще до початку III ст. до н.е., а Лузанівське поселення існує ще ціле століття, аж до II ст. до н.е.
Припинення життя античних поселень і міст на території Північно-Західного Причорномор’я пов’язане з вторгненням диких кочових племен гунів в 375 році. На довгі століття землі навколо Одеської затоки перетворюються в незаселені «Дикі Степи».
(натисніть на банер, щоби читати далі)